Печален звон колоколов,
Но страшен миг.Сирены плачут,
Как будто говорят"Готов,
-Беги.Есть время.А иначе."
С утра сегодня по стране
Сирены плакали, как выли
И говорили в сердце мне
-Шесть миллионов, не забыли?
Не зачерствели ли в огне?
Они, как-будто проверяли,
Многострадальная страна;
Детей своих вы вспоминали?
Травили газом в лагерях,
Дымили печи этих камер;
Казалось все! Пришел к нам крах,
Но Бог живых и там оставил.
Они свидетельствуют нам,
Живые-это не забудьте,
Вы многим счас не по зубам,
Но святы перед Богом будьте.
Со всех сторон у нас враги,
Надеются, что в море сбросят,
Но Бога молим "Помоги"
Но, а пока друг-друга косят
Нет! Не злорадствую я .Нет!
Враги,я вас благославляю,
Чтоб увидали Бога свет
И из врагов друзьями стали
Комментарий автора: Сегодня день памяти катастрофы ВОВ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
